Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 396" Харківської міської ради

 





Психологічна служба закладу

 

Тютюнник   Ірина  Володимирівна  - практичний психолог дошкільного закладу

 

 

Індивідуальні консультації для батьків:    

понеділок:  8.00-9.00

вівторок:      8.00-9.00

 четвер:     16.00-17.00

п'ятниця:  16.00-17.00

 

 


 

КОНТАКТИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

 

№з/п

Назва та мета організації

Контакт

1.

Єдина гаряча лінія для осіб які постраждали від торгівлі людьми, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або загрозу його вчинення

15-47

2.

Національна дитяча гаряча лінія (з питань булінгу, різних видів насилля, психологічної допомоги) «Ла Страда Україна»

0800 500 225,

116 111

(З 12.00 до 20.00)

3.

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для постраждалих від домашнього насильства.  Учасники освітнього процесу можуть отримати кваліфіковану правову допомогу

0 800 213 103

4.

Гаряча лінія для отримання безкоштовної психологічної допомоги. Всесвітня організація охорони здоров’я та Міністерство охорони здоров’я України.

Реєструйтеся на платформі «Розкажи мені» та покращуйте свій емоційний стан. 

tellme.com.ua

 

5.

Товариство Червоного Хреста України, Інститут когнітивного моделювання. З питань протидії домашньому насильству.

Он-лайн- платформа «Мені здається».

https://itseems.com.ua/

6.

Проєкт "Мій телефонний друг".

Волонтери підтримують людей, які опинилися на самоті під час пандемії

COVID-19. 

0 800 202 147

(з 12:00 до 20:00)

 

 

    КОНТАКТИ ОРГАНІЗАЦІЙ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДІТЕЙ В КИЇВСЬКОМУ РАЙОНІ м.ХАРКОВА, станом на 16.11.2023

Назва установи

Адреса, телефон

Особистий прийом

Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (ССД)

м. Харків,

вул. Чернишевська, 55 (4 поверх)

Начальник ССД

МАТВІЇВ ВАЛЕНТИНА ВОЛОДИМИРІВНА

Заступник директора Департаменту – Начальник Служби у справах дітей по  Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради

Сектор ССД

з питань захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (опіка),

ел. пошта

[email protected]

Павленко Галина Миколаївна

(0934078454)

Заступник начальника ССД - завідувач сектору ССД по Київському району з питань захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Кравченко Анна Вадимівна

(0501683170)

Головний спеціаліст сектору ССД по Київському району з питань захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Сектор ССД

з питань попередження правопорушень та дотримання законодавства  (профілактика/СЖО) ел. пошта

[email protected]

Погонцева Олена Вікторівна

(0980325136)

Головний спеціаліст сектору ССД з питань попередження правопорушень та дотримання законодавства щодо дітей (СЖО)

Оганова Вікторія Василівна

(0980325136)

Головний спеціаліст-юрисконсульт сектору ССД з питань попередження правопорушень та дотримання законодавства щодо дітей

Відділ соціальної роботи по Київському Харківського міського центру «Довіра»

м. Харків,

вул. Алчевських, 5

725 19 37

725 19 38

ел. пошта [email protected]

Начальник відділу соціальної роботи по Київському району

ДОРОФЄЄВА СВІТЛАНА ВАЛЕРІЇВНА

(0662311008)

 

Сектор ювенальної превенції Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області

(СЮП ХРУП)

м. Харків,

вул. Алчевських, 49

ел. пошта

[email protected]

Начальник сектору ювенальної превенції ХРУП № 1

Покас Іван Володимирович

 

Інспектор ювенальної превенції, капітан поліції

Донець Валерія Павлівна

(0635222818)

Комітет у справах сім`ї, молоді та спорту Київського району м. Харкова

(КССМС)

м. Харків,

вул. Чернишевська, 55 (4 поверх)

725 20 38,

ел. пошта

[email protected]

Начальник КССМС

РІЗНИК ВОЛОДИМИР ЕДУАРДОВИЧ

 

Головний спеціаліст КССМС

Шумак Людмила Вікторівна

    

     Психологічна служба  закладу дошкільної освіти працює згідно «Положення про психологічну службу системи освіти України» від 03.05.99 року № 127 та спрямована на підвищення ефективності навчально-виховного процесу, своєчасному виявлені труднощів, проблем розвитку особистості дошкільників, допомогу в подоланні кризових ситуацій, профілактиці відхилень в індивідуальному розвитку та в  поведінці.

 Для роботи з дітьми, їх батьками та педагогами обладнано  психологічний кабінет, який укомплектований згідно до «Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти» від 19.10.2001 року  № 691.

 

     Визначальними напрямками  роботи у здійснені психологічного супроводу навчально-виховного процесу є:

- Соціально-психологічна діагностика, моніторинг особистісного розвитку дошкільників.
- Психокорекція відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці, формування соціально-корисної життєвої перспективи.
- Психологічний супровід підготовки дітей до школи.
- Захист психологічного здоров’я всіх учасників навчально-виховного процесу.
- Підвищення психологічної культури батьків, педагогів, дошкільників.

 

     Основні цілі роботи :

         ♦  оптимізація навчально-виховного процесу, поліпшення

    психологічного клімату в колективі;

         ♦  профілактика дезадаптації новоприбулих дітей;

         ♦  психологічний супровід дітей «групи ризику»;

         ♦  психологічна підготовка дітей до школи;

         ♦  психологічний супровід когнітивної сфери дошкільників;

         ♦  психологічний розвиток креативності у дошкільників;

          консультування батьків та педагогів з питань психології, її практичного використання в організації навчално-виховного процесу.

 

 

 

Лист МОН України "Про запобігання та протидію домашньому насильству в умовах воєнного стану"

 

 

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКА. ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

 

Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

  1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
  2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
  3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
  4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив джля дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитчяому садку, коментуючи все, що побачили.
  5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
  6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
  7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
  8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
  9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
  10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
  11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
  12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
  13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
  14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно, печально…”  Більш детально про відображення і прийняття дитячих почуттів можна прочитати в книзі Ю.Б. Гіппенрейтер “Общаться с ребенком. Как?”

Легкої вам адаптації!

Дитячий практичний психолог Ольга Крамаревич

 

 

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА : ВПЛИВ СТРЕСУ НА ОРГАНІЗМ ДИТИНИ. ЧИМ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ БАТЬКИ І КОЛИ ВАРТО ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛІКАРЯ

 

 

   

Стрес – це реакція організму на подразнення, де подразником є ситуація. Більшість дітей сьогодні перебуває під впливом стресу, оскільки посилюється психічна діяльність дитини у зв’язку з необхідністю засвоєння і переробки великого обсягу інформації (інформаційний стрес). Виникає перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників (емоційний стрес).

У невеликих кількостях стрес може бути «позитивним». Але надмірний стрес – «токсичний» і може вплинути на поведінку дитини, її працездатність, здоров'я, взаємини з оточенням і в родині.

Причини стресу у дитини:

  • патологічні спадкові фактори;
  • особливості особистості;
  • вік (юнацький, пізній);
  • особливі періоди життя;
  • тяжкі «удари долі» (смерть чи розлучення);
  • негативні потрясіння;
  • стихійні лиха;
  • нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням;
  • низький рівень чи відсутність соціальної підтримки;
  • фізичні та емоційні перенапруження під час навчання;
  • великі зміни в сім'ї (розлучення, переїзд або навіть народження нового члена сім'ї);
  • надмірно щільний графік (навчання, зайняття спортом, відвідування гуртків тощо) і невеликій перепочинку між різними видами зайнятості.
  • психологічний тиск на самого себе (людина-«приклад» у всьому і боязнь робити помилки);
  • шкільний стрес (страх покарання та отримання незадовільної оцінки, нездатність засвоїти шкільний матеріал, перевтома під час навчальних занять);

Дослідження показують, що негативний вплив стресу є більш глибоким на дітей, які молодші 10 років. За даними Американської психологічної асоціації, близько 20% дітей повідомляють про те, що вони відчувають сильну тривогу і напруження, але на жаль, тільки 3% батьків можуть оцінити наявність стресу у своєї дитини.

Як ви можете допомогти своїм дітям впоратися зі стресом

Поговоріть зі своїми дітьми

Перший крок до допомогти своїм дітям – це зрозуміти, що їх турбує, і підтримати їх. Таким чином, ви можете боротися зі стресом у джерела його витоку. Наприклад, хоча 30% дітей стурбовані фінансовими труднощами сім'ї, тільки 18% батьків вважають, що це є джерелом стресу для їхної дитини. Якщо ви бачите, що дитина турбують грошові питання, поговоріть з ними про свої фінанси. Ви можете навіть допомогти їм налаштувати власний банківський рахунок і бюджет, щоб вони відчували себе впевненіше. Більш того, таке спілкування з вашими дітьми показує, що з вами можна поговорити і довіряти вам.

Грайте зі своїми дітьми

У наші дні діти проводять все менше часу за грою. Брак фізичних вправ призводить до більш високого рівня ожиріння й інших станів здоров'я, впливає на когнітивні здібності, увагу, навички вирішення проблем і загальну успішність.

Найбільшими стресорами вашої дитини під час навчання є домашня робота і оцінки. Якщо вони не можуть зосередитися в класі, це тільки збільшить стрес. Фізичні вправи на свіжому повітрі природним чином знімають стрес, випускаючи гормони гарного самопочуття, названі ендорфінами. Діти, які більше тренуються, як правило, їдять краще, більш продуктивні в класі.

Тому, вийдіть на вулицю і грайте зі своїми дітьми. Йдіть в парк. Вирушайте в похід. Грайте в футбол. Як додатковий бонус ви зміцните свої відносини з ними, що також сприятиме зниженню стресу.

Запишіть своїх дітей на уроки музики

Музика має сильний зв'язок з нашими емоціями. Відтворення і створення музики діє як ліки, які можуть допомогти знизити кров'яний тиск і зменшити частоту серцевих скорочень, щоб зменшити стрес, депресію і занепокоєння.

Заняття музикою з юних років вчать дітей, як слухати певні звуки, які можуть допомогти їм з промовою, мовою і читанням. Таким чином, запис ваших дітей на уроки музики не просто хороша ідея для зняття стресу, це також сприяє всебічному розвитку.

Ви можете використовувати цю концепцію в кількох аспектах життя, навіть за межами класної кімнати. Слухайте музику, коли прибираєте чи допомагаєте з домашнім завданням, або відвідуйте концерти зі своїми дітьми.

Заохочуйте сон

У наші дні дедалі менше дітей висипаються. Частково ця тенденція пов'язана зі збільшенням екранного часу. 40% дітей мають телевізор або iPad в своїй спальні, а 57% не мають регулярного сну. Це призводить до того, що 60% дітей недосипають. Дослідження показують, що це може дуже вплинути на збільшення дратівливості та стресу.

Норма сну залежить від віку вашої дитини. Малюки повинні спати від 11 до 14 годин на добу, дошкільнята – від 10 до 13 годин, а діти шкільного віку – від 9 до 11 годин на добу. Підлітки повинні спати не менше 8-10 годин щоночі. Переконайтеся, що ваші діти сплять за розкладом і розуміють важливість сну. Діти не застраховані від стресу, але ви можете допомогти впоратися з ним. Спробуйте ці прості поради, щоб побороти дитячий стрес усією сім'єю. Сімейна вечеря або вечір сімейного кіно може допомогти зняти стрес або запобігти стресу.

Будьте зразком для наслідування. Дитина дивиться на вас як на зразок здорової поведінки. Робіть все можливе, щоб тримати свій власний стрес під контролем і управляти ним здоровим способом. Будьте уважні, які телевізійні програми, книги та ігри дивляться, читають і грають маленькі діти. Новинні передачі і жорстокі шоу або ігри можуть викликати страх і занепокоєння.Тримайте вашу дитини в курсі очікуваних змін, таких як робота або переїзд.

Вчіться слухати. Слухайте свою дитину, не критикуючи її і не намагаючись вирішити проблему одразу. Замість цього працюйте зі своєю дитиною, щоб допомогти їй зрозуміти і вирішити те, що її засмучує. Створіть почуття власної гідності дитини. Використовуйте підтримку і прихильність.Використовуйте похвалу, а не покарання. Постарайтеся залучити вашу дитину в діяльність, в якій він може досягти успіху.

Надайте дитині можливість робити свій вибір самій і мати певний самоконтроль у своєму житті. Чим більше ваша дитина відчуває, що вона сама контролює ситуацію, тим краще буде його реакція на стрес. Розпізнайте ознаки невирішеного стресу у вашої дитини. Зверніться по допомогу чи пораду до лікаря, консультанта або терапевта, якщо ознаки стресу не зменшуються або не зникають.

КОЛИ ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛІКАРЯ

Поговоріть з вашим сімейним лікарем, якщо ваша дитина:

  • стає замкнутою, більш нещасною або пригніченою;
  • є проблеми в школі чи спілкування з друзями або родиною;
  • не в змозі контролювати свою поведінку або гнів.

 

КРИЗА 3 РОКІВ. 7 КОРЕКЦІЙНИХ ІГОР В ДОПОМОГУ БАТЬКАМ

 

Трирічна дитина переживає становлення маленької особистості. Цей етап болісно переживає не тільки вона сама, але і батьки, які губляться в здогадах, чим допомогти своєму чаду в цій ситуації. І хоча капризи трирічних діток часто виводять батьків з себе, цей період обов’язково повинен бути в житті вашої дитини, адже саме в цей період в дитині виникає прагнення до самостійності і прояву сили волі. Відсутність будь-яких проявів кризи трьох років може бути сигналом затримки розвитку дитини, тому зустрічайте цей вік з радістю: малюк стає самостійним.

На етапі кризи трьох років важливо зловити золоту серединку між вседозволеністю і тотальною забороною всього.

Допомогти впоратися з кризою трьох років і направити виховання малюка в потрібне русло допоможуть сюжетні гри.

  1. Гра в магазин. Дитині відведіть роль продавця, а батьки або старші діти – покупці. Коли малюк продає що-небудь, йому важко розлучатися з річчю, віддавати комусь своє. Згодом він зрозуміє, що річ йому повернуть назад, і буде просити пограти з ним в цю гру ще раз. Якщо ваша дитина часто влаштовує істерики в супермаркетах, відправте до нього в магазин ляльку-маму і ляльку-дочку. Нехай донька влаштує скандал, заспокоюйте вередуючу ляльку разом з малюком.
  2. Придумайте малюкові «дуже важливу справу» – готування їжі для ляльок, будівництво будинку, створення нової картини. Нехай малюк проявляє свою самостійність в грі, не варто переривати його своїми порадами.
  3. Посадіть за стіл улюбленого іграшкового друга малюка. Нехай він постійно веде себе неправильно. Разом виховуйте його. Покладіть його спати. Візьміть з собою на прогулянку. Разом розбирайте поведінку пустуна – що він робить неправильно і чому так робити не треба. Нехай малюк вчиться відрізняти хорошу поведінку від поганої. Беручи на себе роль «вихователя» в грі, малюк і в житті буде вести себе відповідно.
  4. Разом з дитиною робіть різні іграшки і вироби своїми руками. Цей творчий процес дозволить стати малюкові більш посидючим.
  5. Складайте з дитиною казки. У віці трьох років малюки люблять фантазувати. Нехай в казках будуть виховні моменти. Дізнавайтеся разом один одного.
  6. Ігри-драматизації дозволять зняти прояв агресії. На роль негативного героя вибираємо дитину, котра виявляє ознаки агресії. “Вовк дуже злий, він голосно гарчить, хоче налякати козенят (пропонуємо дитині поричати). Сильно стукає в двері, тупотить від невдоволення ногами “. За допомогою цих занять виганяємо агресію. Чим сильніше дитина гарчить, стукає ногами, тим ефективніша ця вправа. Так само ці прийоми сприяють розвитку акторської майстерності. Якщо в групі декілька чоловік проявляють агресію, то залучаємо їх в гру. “Діти, до нас в групу прийшов Бармалей. Він хоче забрати у нас всі іграшки, щоб ми сиділи на стільчиках і плакали. Давайте виженемо його “. Пропонуємо “закидати” Бармалея мішечками з піском, грудочками з вати. Це може бути іграшка або картинка.
  7. Коригувати негативні прояви можна через ліплення, тому що це пластичний матеріал, потім можна зліпити іншого героя. “Давайте зліпимо лисицю, яка вигнала зайчика з хатинки. Вона у нас вийшла зла, у неї хитрі очі, на лапках гострі кігті. Давайте змінимо сюжет казки, зліпимо добру лисицю. Нехай вони живуть з зайчиком дружно, разом. А цю лисицю ми виженемо. Зімніть пластилін, міцно будемо на нього натискати, щоб зла лисиця скоріше пішла і з’явилася добра “.

Постарайтеся приділити максимум уваги трирічному малюкові, але не будьте нав’язливі. Надлишок уваги перетворить малюка в деспота, навіть може викликати різні фобії і неврози. Недолік може породити різні хворобливі фантазії.

Отже, рецепт від кризи трьох років дуже простий: терпіння, розуміння, творчість, ігри і, звичайно ж, почуття гумору.

 

ЧОГО БОЯТЬСЯ НАШІ ДІТИ?

Це залежить від віку дитини.

У рік малята бояться оточуючого середовища, сторонніх людей, віддалення від матері.

Від 1 до 3 років – темряви, дитині страшно залишатися одній, бувають також інші страхи.

Від 3 до 5 років у дітей зустрічається страх самотності, темряви, замкненого простору, казкових персонажів (як правило, в цьому віці вони асоціюються з реальними людьми).

Від 5 до 7 років переважають страхи, пов’язані зі стихіями: пожежею, глибиною і т. п., боязнь батьківського покарання, тварин, боязнь страшних снів, втрати батьків, боязнь заразитися якоюсь хворобою.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ СТРАХІВ АБО ТРИВОГИ У ДІТЕЙ:

Пам’ятайте , що дитячі страхи – це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.

Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого,й остаточно закриється.

Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся , щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.

Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте сварок,конфліктів, особливо в присутності дітей.

Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.

Більше заохочуйте, хваліть, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.

Малюйте з дитиною страх і все те , чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин..

Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.

Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.

Посмійтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться,наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію(обов’язково страшну) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син чи дочка посміється з вас. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом,а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб маля зрозуміло: « У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».

Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим ,що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини досвід подолання свого страху.

 ДЕКІЛЬКА ІГОР І ВПРАВ НА ПОДОЛАННЯ СТРАХУ ТА ПІДВИЩЕННЯ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ:

«Гойдалки»

Беруть участь як дитина так і дорослий. Дитина сідає в позу «зародка», піднімає коліна і нагинає до них голову. Ступні прижати до підлоги, руками обхватити коліна, очі закрити. Дорослий становиться позаду дитини , кладе руки на плечі сидячому і повільно покачує її. Виконується 2-3 хвилини.

Великий аркуш білого паперу, старі шпалери , покласти на газету. Перед учасниками тарілочки з фарбами. Дозвольте собі і дитині малювати пальчиками, кулачками, долонями, ліктями, ногами, носиками. Сюжет малюнка може бути різний : «Падають листочки», «Сліди небачених тварин», «Казкова країна» і т.д.

«Дизайнери»

Тюбики губної помади (старі).кожному учаснику дозволяється підійти до будь-якого учасника і «розфарбувати» його обличчя, руки, ноги.

«Піжмурки»

Ведучому зав’язуються очі – решта промовляють звуки: «ку-ку», «ля-ля», «а ось і я». Піймавши учасника ведучий відгадує хто це, не знімаючи пов’язку.

 

Готовність дитини до школи

«Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим усьому цього навчитися».

Ні, це не означає, що ви даремно вчили абетку та невтомно рахували яблука. Це означає, що такі навички, як не дивно,– не головне у готовності дитини до школи.

В інтелектуальному плані у дитини мають бути: певний рівень пізнавальних інтересів, готовність до змін, бажання вчитися. Необхідні уміння долати труднощі та доводити розпочату справу до завершення. Важливі для успішного навчання й аналітичні навички: уміння порівнювати, зіставляти, робити висновки та узагальнення.

Першокласник легко вчитиметься, якщо він допитливий, уважний, з цікавістю шукає відповіді на питання, уміє слухати і виконувати не дуже привабливе завдання.

Напрацьовувати усі ці навички слід щодня (ігри, ліплення, читання, спілкування), продовжуючи вдосконалювати їх протягом навчального року.

Вміння спілкуватися з однолітками, а також здатність виконувати роль учня допоможуть швидко адаптуватися у шкільному колективі. Дітям, які не відвідували дитячий садок, можливо, попервах у класі буде дещо складно. Адже у таких малюків уміння спілкуватися у дитячому колективі ще не сформоване. Можуть виникати непорозуміння з однокласниками, з’являтися слізки, відчуття незахищеності. Не панікуйте, а тримайте тісний зв’язок з учителем. Разом з ним ви допоможете своєму першокласнику відчути себе комфортно.

Дитина має бути досить самостійною: вміти одягатися і роздягатися, перевзуватися, зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, уміти користуватися туалетом.

Не зайвим буде перед школою відвідати педіатра. Навіть якщо дитина цілком здорова, ви отримаєте рекомендації щодо профілактики захворювань, загартовування.

Поради батькам: як підготувати дитину до школи.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. Вона включає в себе мотиваційну, розумову, емоційну-вольову, соціальну готовність. 
До вступу у школу у дитини мають бути сформовані знання про навколишнє середовище: 
• знання про себе, про свою родину, про своє місто, вулицю;
• знання про явища природи: пори року, місяці, дні тижня, про явища природи; 
• знання про дорослих людей: за віком, професією, якостями характеру. 
Займаючись з дитиною, враховуйте такі моменти: 
• Плануйте заняття таким чином, щоб діти досягли успіху. 
• Хваліть дитину за успіхи. 
• Намагайтеся позитивно ставитися до до невдач дитини. 
• Будьте терплячі, коли доводиться показувати одне і те саме багато разів. 
• Концентруйте увагу на сильних рисах дитини, а не на її слабкостях. Плануйте подальшу роботу, опираючись на ці сильні риси. 
• Завдання повинні бути достатньо складними, щоб бути цікавими, проте не занадто, щоб не викликати у дитини розгубленості. 
• Будьте постійними у своїх вимогах до дитини. 
• Доручайте відповідати дитині за будь-які види діяльності. 
• Надавайте дитині можливість продемонструвати свої досягнення. 
• Використовуйте всі можливості матеріалу для того, щоб зацікавити дитину, ставлячи проблему, активізуючи самостійне мислення; 
• Організовуйте співробітництво з дитиною, здійснюючи взаємодопомогу та співробітництво; 
• Робіть усе можливе, щоб ваша дитина була щасливою. 
Що можна і чого не можна робити до школи? 
Зовсім не слід: 
• Змінювати режим дня дитини: позбавляти денного сну, прогулянок, ігор; 
• Оцінювати все, що робить дитина, так, як оцінюється діяльність учня; 
• Проходити з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру на навчання; 
• Занадто багато і одразу все вимагати;свої вимоги формулюєте доступно та поступово; 
• Драматизувати невдачі дитини; 
• Порівнювати дитину з іншими дітьми; 
• Проявляти негативне ставлення до неправильних дій дитини; 
• Постійно поправляти дитину, часто примушувати переробляти роботу, тому що це призводить до гіршого результату; 
• Вимагати від дитини розумінні всіх ваших почуттів. 
Необхідно: 
• Прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте. 
• Навчити її долати труднощі, планувати свої дій, поважати оточуючих; 
• Приділяти належну увагу фізичному розвитку дитини, особливо моторики, використовуючи ліплення ; малювання; 
• Поббати про постановку руки при письмі; 
• Заохочувати допитливість дитини, прагнути, щоб вона дізнавалася щось нове для себе; 
• Формувати в дитини вміння ставити запитання, заохочувати її міркування: 
• Намагайтеся, щоб дитина більше часу проводила з дорослими, робила з вами домашню роботу, бачила, як ви спілкуєтеся з людьми.

 

Працівники дошкільного закладу, до яких учасники освітнього процесу можуть звертатися з питань, що стосуються збереження життя чи здоров’я, а також захисту прав та інтересів дитини, попередження жорстокого поводження з нею:
- Тютюнник Ірина Володимирівна– практичний психолог дошкільного закладу;
- Сліпухіна Катерина Віталіївна -Громадський інспектор.
Телефон: 725-18-73
Громадська організація "Ла Страда - Україна"

Харківський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді "Довіра"