Війна в Україні стала підґрунтям для поширення шахрайських схем, заснованих на вразливому емоційному стані та зловживанні довірою громадян.
Зловмисники здатні обдурити дітей, пенсіонерів та намагатись розчинитись у просторах інтернету, не залишивши слідів злочину.

Понад 60% українців не можуть безпечно користуватися інтернетом, часто вони потрапляють на гачки аферистів та добровільно віддають гроші. У групах ризику люди похилого віку та діти. Але шахраям вдається обдурити навіть досвідчених користувачів інтернету.

При цьому кмітливість шахраїв виходить за рамки вже добре знайомих українцям афер, тож з’являються нові способи ошукування.
Департамент кіберполіції Національнальної поліції Українирозповідає про найпоширеніші схеми шахрайств таосновні правила безпеки, які допоможуть викрити аферистів.

Продаж дешевих товарів «з рук в руки»

Якщо незнайомі люди прийшли до вас і пропонують купити дешеві товари – будьте насторожі. Це можуть бути шахраї! у такий спосіб вони намагаються дізнатися, де ви зберігаєте свої заощадження, а потім непомітно для вас викрасти гроші.

Пам’ятайте: «безкоштовний сир – тільки в мишоловці».

Що робити?

1. Не пускайте незнайомців додому.

2. Залучіть до розмови сусідів або зателефонуйте родичам: це може відлякати шахраїв.

3. Якщо до вас приходили шахраї, повідомте про це поліцейським за номером 102.

«Грошова реформа»

Якщо до вас навідаються незнайомці і скажуть, що у зв’язку з проведенням грошової реформи треба замінити старі купюри на нові, знайте: це -100% шахраї. У такий спосіб вони намагаються привласнити всі ваші заощадження.

Що робити?

1. Не довіряйте незнайомцям і не пускайте їх у свою домівку.

2. Розкажіть про візит родичам.

3. Завжди радьтеся з тими, кому довіряєте.

4. Якщо до вас приходили шахраї, повідомте про це поліцейським за номером 102.

«Дзвінки від імені представників банків»

«Вашу карту заблоковано», «з вашого рахунку хочуть списати гроші», «нові правила під час воєнного стану» – зловмисники, які представляються співробітниками банку, використовують різні способи, аби отримати доступ до ваших банківських карток.
Як тільки невідомі просять надати номер картки, пін-код, кодове слово, тризначний номер на звороті картки і термін її дії або ж ввести пароль, який надійшов у CMC, знайте: це – шахраї.
Пам’ятайте: навіть в умовах війни справжні співробітники банку ніколи не запитують таку інформацію.

Що робити?

1. Покладіть слухавку.

2. Повідомте про подіюполіцейським за номером 102.

«Ваш родич у біді»

Якщо вам телефонують (часто вночі або вранці) та повідомляють, що родич потрапив у біду, і просять передати гроші – це шахрайство. Зловмисники можуть видавати себе за сина/дочку, онука/онучку, які начебто потрапили у біду (скоїли ДТП, опинилися у поліції тощо). Шахраї можуть представлятися лікарями або поліцейськими і пропонувати свою допомогу у вирішенні «проблеми» за винагороду, яка може становити від тисячі до десятків тисяч гривень, а інколи навіть кілька тисяч доларів США.

Пам’ятайте: так діють шахраї!

Що робити?

1. Покладіть слухавку.

2. Перевірте, де ваш родич.

3. Повідомте про подіюполіцейським за номером 102.

«Соціальні виплати під час війни»

«Під час війни ви можете отримати соціальну допомогу» найчастіше шахраї надсилають смс-повідомлення про отримання різноманітних виплат від органів влади або благодійних фондів та просять надати таку інформацію: ваші анкетні дані, номер картки, пін-код, кодове слово, тризначний номер на звороті картки і термін її дії.

Пам’ятайте: назвавши ці дані, ви надаєте шахраям доступ до вашого рахунку, тож вони можуть вкрасти всі ваші заощадження.

Що робити?

1. Покладіть слухавку.

2. Зверніться до своїх родичів або представників влади і перевірте, чи дійсно ви можете отримати такі виплати.

3. Якщо вам телефонували шахраї, повідомте про це поліцейським за номером 102.

Виграші призів (авто, побутова техніка)

«Ви виграли автомобіль або побутову техніку»- не поспішайте виконувати всі настанови незнайомців. Зазвичай у надісланому смс вказаний номер, за яким можна отримати детальну інформацію. Коли телефонуєте, вам розповідають умови, які потрібно виконати, щоб отримати «приз». Як правило, вам пропонують сплатити 1% від вартості виграного товару. Але як тільки ви це зробите, незнаймці перестають виходити на зв’язок і зникають.

Пам’ятайте: так діють шахраї!

Що робити?

1. Подумайте, чи брали ви участь у акціях чи конкурсах.

2. Не перераховуйте гроші незнайомцям.

3. Якщо вам телефонували шахраї, повідомте про це поліцейським за номером 102.

Сім'я та трудове виховання дитини

    Трудове виховання можна розглядати як один із засобів розвитку духовності. Почнемо з того, що, за С.Гончаренком, трудове виховання здійснюється багатьма шляхами: у процесі вивчення загальноосвітніх предметів гуманітарного й природничо-математичного циклів, на заняттях з трудового навчання, у процесі самообслуговування у родині.
На таких заняттях діти не тільки отримують початкові знання з видів праці, а й опановують доступні їм практичні прийоми. Крім того, здійснюється виховання таких якостей особистості, як працьовитість, наполегливість, взаємодопомога, уміння працювати в колективі.
У процесі занять гуманітарного циклу також відбувається психологічна й практична підготовка дітей до праці, ознайомлення з народними трудовими традиціями.
Демонструючи шестирічкам ці зображення, доцільно запитати:

1. Які смачні страви готують у печі?
2. Чому хлопчики посміхаються біля криниці?
3. Чи знаєте ви, хто робить піч, криницю? (Пічник, копач, тесля.)

    Надалі на заняттях знайомство дітей із народними трудовими традиціями триває. Виконання фонетичних вправ з чистомовками, робота з кросвордами за народною тематикою, ведення словничка мудрослів'їв, розучування народних дитячих ігор, що містять виховні моменти, є своєрідною школою етики й естетики, формують поетичне мислення, дають можливість прилучитися до невичерпної етнічної скарбниці, виховують справжні моральні цінності, глибоке духовне коріння.
Не слід залишати поза увагою і досвід української етнопедагогіки щодо прищеплення любові до праці, виховання трудових навичок у родині. Як відомо, господарське виховання в народній педагогіці носило свідомий характер і зводилося до привчання дітей з 5-6-річного віку до праці. Дорослі залучали дітей до різних видів трудової діяльності навіть тоді, коли без їхньої допомоги можна було б обійтися. Батьки плекали в малечі усвідомлення того, що «землю прикрашає сонце, а людину - праця», «діло майстра величає», «щоб людиною стати, треба працювати».
Щоб певним чином скоординувати цілі трудового виховання в сім'ї та дитячому садку, ми запропонували батькам відповісти на запитання з метою визначення стану привчання дітей до праці в сім'ях.

Опитування було такого змісту.
1. Скільки дітей у Вашій сім'ї? (Вкажіть вік і стать дітей.)
2. Чи живуть разом із Вами старші члени родини?
3. З якого віку Ви привчаєте дітей до праці? Як саме?
4. Чи мають Ваші діти постійні доручення в сім'ї? Які?
5. Чи поділяєте Ви для дітей роботу на чоловічу й жіночу? З якої причини?
6. Чи хотілося б Вам, щоб Ваші діти самостійно виконували доручені завдання?
7. Які форми спільної праці з дітьми практикуєте в сім'ї?
8. Яким видом ручної праці займаються Ваші діти?
9. Які трудові традиції є у Вашій сім'ї?

    Проаналізувавши анкетні дані, ми помітили цікаву тенденцію. Найбільш результативно використовуються засоби етнопедагогіки в тих сім'ях, де живуть старші члени родини. Там, де відсутня наступність поколінь, народні традиції у вихованні дітей застосовуються на низькому рівні. У 57 % сімей до хатньої та господарської роботи дітей привчають ще з ранього віку. Такий результат пояснюється тим, що нашими респондентами були батьки, які проживають у сільській місцевості.
Переважно спільними формами праці є робота на городі, на подвір'ї, у саду, догляд за домашньою птицею, худобою. Проте постійні доручення мають тільки діти у 23 % сімей. Як бачимо, у переважної частини опитаних сімей у домашньому виховному процесі відсутні принципи систематичності, погодженості дій та послідовності. На запитання, чи займаються діти ручною працею, ствердно відповіли тільки 36 % респондентів. У цих сім'ях діти у вільний час займаються вишивкою, в'язанням, лозоплетінням та іншими видами ручної праці. Такий показник пов'язаний також із сучасними умовами життя. Традиція передачі професії від батька до сина практично відсутня, а якщо й є в окремих сім'ях, то це стосується сучасних спеціальностей, які жодним чином не пов'язані з ремеслами.
Враховуючи пропозиції батьків, ми розробили навчально-тематичний план роботи клубу «Батьківська світлиця». Діяльність клубу спрямована на надання батькам необхідної інформації щодо виховання дітей засобами етнопедагогіки, раннього залучення їх до трудового життя сім'ї, на розширення практичних навичок батьків у вихованні самостійності та працьовитості.

     Серед розмаїття предметів, які оточують дітей з перших днів життя, особливе місце посідають іграшки. Неможливо уявити дитинство без іграшок. Проте їх випадковий добір не дає бажаного ефекту для повноцінного розвитку дітей. Тож підходити до їх добору треба системно, виважено, дотримуючись певних правил і принципів.
Сьогодні вітчизняний промисловий ринок пропонує споживачам неймовірне розмаїття іграшок. Зорієнтуватися у ньому не так просто. Треба пам'ятати, що іграшки варто вибирати не лише за їх зовнішнім виглядом, а, насамперед, за їх безпечністю та корисністю для дітей. Саме тому дотримання принципу безпечності під час добору іграшок є найголовнішим.
Яка іграшка є небезпечною для дітей?

    Та, яка зроблена з вибухонебезпечних та легкозаймистих, шкідливих матеріалів, у якої є гострі краї, дрібні деталі, що їх можуть проковтнути діти. Небезпечними для дітей є й транспортні іграшки з недосконалою гальмівною системою. Власне, цей перелік небезпек, пов'язаний з неякісними іграшками, можна продовжувати й продовжувати. Тому, щоб убезпечити від них дітей, треба пам'ятати, що:
- іграшки та ігри, призначені для складання цілого з частин, виконання різних ігрових функцій повинні мати інструкції, схеми користування, надруковані на упаковці, окремому аркуші або у вигладі брошури;
- в інструкції (керівництві, схемі щодо користування іграшками, іграми) або на споживчій упаковці мають бути вказані правила та види оброблення іграшок (ігор) - миття, чищення, дезінфекція та їх утилізація за потреби;
- декоративне та захисне покриття іграшок та ігор має бути стійким до дії слини, поту та вологої обробки із застосуванням нейтрального мила - дитячого або господарчого;
- іграшки та ігри не повинні мати відчутного запаху;
- збірно-роздрібні ігри для дітей до трьох років (піраміди, набори кілець, кульки на стержнях тощо) не повинні мати деталей розміром менше від 30,0 мм.
Обов'язковою умовою для придбання іграшок є наявність документів, які засвідчують їх безпечність для здоров'я дітей. Це «сертифікат відповідності» або «сертифікат якості». Крім того, кожна іграшка має супроводжуватися висновком санітарно-епідеміологічної експертизи.
Необхідно дотримуватися й таких принципів, як:

- зручність у використанні;
- відповідність віку дітей;
- врахування індивідуальних особливостей.
Особливу увагу варто приділяти добору іграшок для дітей віком до 3-х років, оскільки вони є найбільш незахищеними та вразливими.